Ua

Інтерв’ю зі співзасновницею Дашею

Я поїхала, бо злякалася закріпачення розуму, совісті й тіла у своїй же країні

Чим займалася в Росії?

Я народилася в Башкирії, в Уфі. Після школи поїхала вчитися в Москву. Вступила на політологію у вишці, але в середині другого курсу перевелася на комунікаційний дизайн і закінчила його в 21-му році. Паралельно навчанню працювала дизайнером на фріланс проєктах.

Того ж 21-го року вступила до магістратури академії російського балету Ваганової на художника сучасного танцю і переїхала до Петербурга.

Коли переїхала до Грузії і чому?

Коли почалася війна, я вчилася у Ваганівці. Через кілька днів після початку війни я купила квиток до Тбілісі і поїхала туди на початку березня. У мене був такий люфт пару днів подумати, чи їхати, тому що було страшно і навчання кидати не хотілося.

У підсумку поки ходила на пітерські протести в перші три дні, стало зрозуміло, що активнішими і масштабнішими вони не стануть і люди, здебільшого, не надавали великого значення тому, що відбувається. Тому поїхала, бо злякалася закріпачення розуму, совісті й тіла у своїй же країні.

Про Грузію ще хочеться сказати, що спочатку це був найпростіший і найдоступніший варіант для еміграції, але в перший же день там я потрапила на величезний протест на підтримку України, там збирали і відправляли гуманітарну допомогу. Я зрозуміла, що потрапила, куди треба.

За рік життя в Тбілісі я побачила людей і країну, яка дуже сильно на мене вплинула і багато чого навчила. Останні протести проти закону про іноагентів також були величезним враженням для мене, і я пишаюся тим, що маю змогу жити, працювати і виходити на протести разом із громадянами Грузії.

За що відповідаєш у команді?

У команді я відповідальна за дизайн і за комунікацію з волонтерами також у частині дизайну.

Коли проєкт тільки запустився, я проводила серію лекцій та обговорень на тему, яка мене цікавила: тілесності в контексті політичного активізму.

Що найскладніше в роботі, і який період був найскладнішим?

Напевно, початок роботи проєкту і період мобілізації стали найважчими, і в плані кількості завдань, і в плані емоційному. Мені тоді було складно сепаруватися від контексту війни, він поглинав мене цілком і було важко збирати себе.

Але я, водночас, не так занурена в процеси взаємодії безпосередньо з тими, кому проєкт допомагає, на відміну від решти команди. Я багато разів бачила людей у прикордонних станах через емоційні перевантаження, і в якомусь сенсі мені пощастило бути трохи віддаленою в моїй робочій рутині.

Плани на майбутнє

Конкретних планів немає і, напевно, поки не час для них. Був план, звісно, у квітні 2023 року вже не робити цей проєкт, але війна все ще триває і треба пам’ятати про це. Є план жити далі, намагатися робити, що можеш і не впадати у відчай.

Я дуже вірю в людей і команди, які в стані хаосу знайшли і знаходять сили об’єднуватися, не тільки щоб протистояти режиму нашої країни, а й щоб бути опорою один одному. І мені пощастило бути частиною однієї з таких команд.

Грузія, Тбілісі, вул Санкт-Петербурзька 7
NNLE Emigration for Action
ID: 404675561
Copyright © 2024, NNLE Emigration for Action, All rights reserved.
Отримати допомогу:
Контакти
Для співпраці
[email protected]
By clicking “Accept All Cookies”, you agree to the storing of cookies on your device to enhance site navigation, analyze site usage, and assist in our marketing efforts. View our Privacy Policy for more information.