Ua

Інтерв’ю зі співзасновником Ігорем

У планах продовжувати допомагати тим, хто постраждав від війни

Чим займався в Росії?

У 2021-му році закінчив “Політологію” у Вишці. У Росії з 2019-го брав участь в організації івентів “Пространства Политика”. Відкривав з іншими учасниками “Пространство” в Тюмені та Нижньому Новгороді. Усі 3 роки відчувалося поступове наростання тиску, задуха, за якою, щоправда, ще не проглядало й тіні того жаху, що настав 22-го року.

Коли переїхав?

У Росії після 24 лютого жити не хотілося – і справа не в прямій небезпеці або особистих загрозах, яких у моєму випадку не було. Не хотілося ставати частиною конформного і заляканого суспільства, де не залишалося б (як здавалося на той момент) простору для хоч якоїсь корисної дії. І звісно, частка паніки та невідомості в перші дні війни. На той момент це здавалося надто важливою розвилкою, в якій треба швидше приймати рішення.

У реальності повного заморожування не сталося й усередині, проте свій вибір я зробив у перші 10 днів, і вже 10 березня опинився в Тбілісі. І про цей вибір за 13 місяців не пошкодував жодного разу: як завдяки підтримці від тих, кому допомагаємо, так і завдяки нашій команді.

За що відповідаєш у команді?

Уже в перші місяці роботи проєкту стало зрозуміло, що однієї допомоги з ліками часто не вистачає. Багатьом постраждалим від війни була потрібна також психологічна допомога, щоб прийти до тями після пережитих травм.

З вересня я координую напрямок особистої допомоги – наші волонтери займаються супроводом до клінік, доставкою ліків, а також консультаційною допомогою з питань цін у клініках і страховок.

До нашої команди у вересні увійшли волонтери, які пройшли курс із першої психологічної допомоги за системою RAPID FPA, що проводився професійним кризовим психологом. Крім того, у нас працюють психологи, готові надавати професійну допомогу громадянам України.

Кілька місяців ми також надавали допомогу з оплатою лікування, однак на продовження роботи за цим напрямом, на жаль, поки що бракує коштів.

Що найскладніше в роботі?

Буде нечесно сказати, що весь цей час було легко. Іноді здається, що не справляєшся з відповідальністю, яка на тебе лягає – не годишся.

Особливо складним періодом була осінь. Одночасно з мобілізацією відбулася й примусова “евакуація” мешканців окупованих територій України. На цей період припадали особливо складні випадки – часто люди втрачали свій дім і близьких. І незважаючи на важкі втрати та стрес, знаходили сили рухатися вперед.

Так, до нас зверталася жінка, яка втратила рідних в аварії в зоні бойових дій у Луганській області. Незважаючи на втрату, вона не здається і тримається в, здавалося б, нестерпних обставинах.

В умовах нестачі ресурсів особливо важко усвідомлювати, що не завжди можливо надати допомогу. Це – психологічно найважчий для мене момент роботи, з яким неможливо змиритися до кінця.

Увесь цей час найціннішою була і залишається підтримка від тих, кому ми допомагаємо – вона дає знаходити в собі сили, як і постійна робота наших волонтерів.

Які плани?

Суворо визначені плани на майбутнє зараз будувати дуже важко. Є деякі бажання – наприклад, продовжити вивчення політології та вступити на закордонні програми, але поки що це бажання на відносно далеке майбутнє.

А зараз – продовжувати допомагати тим, хто постраждав від війни.

13 квітня 2022 року

Грузія, Тбілісі, вул Санкт-Петербурзька 7
NNLE Emigration for Action
ID: 404675561
Copyright © 2024, NNLE Emigration for Action, All rights reserved.
Отримати допомогу:
Контакти
Для співпраці
[email protected]
By clicking “Accept All Cookies”, you agree to the storing of cookies on your device to enhance site navigation, analyze site usage, and assist in our marketing efforts. View our Privacy Policy for more information.