Історія волонтерки Насті
Найскладніше – це не мати можливості допомогти всім, як треба
У Росії я працювала інженером у технологічній компанії і була волонтером у кількох природоохоронних проєктах. План втечі з’явився на початку березня, до цього підштовхнули друзі, які поїхали відразу.
Швидко прийшло розуміння, що в Росії я не зможу зберегти одночасно свободу і свою людську гідність.
Дала собі три місяці на те, щоб закінчити справи і звикнути до думки про від’їзд. Так я опинилася в Тбілісі в червні.
Це місто вже було мені трохи знайоме, але психологічна адаптація проходила болісно. Туга за близькими людьми, улюбленою роботою і природоохоронною справою загнали мене в тривалу депресію.
У вересні з’явилися сили прийти в Emigration for Action і пройти навчання першої психологічної допомоги, обов’язкове для волонтерів. Навмисно обрала EfA, бо в них сильний просвітницький напрям.
Коли почалася вереснева мобілізація, я допомагала росіянам, які приїжджали, з первинною адаптацією, але дуже швидко сама ретравматизувалася – страх за близьких у Росії був нестерпним.
У грудні переїхала в центр і стала як мінімум один день на тиждень чергувати на майданчику. Волонтерство було природним і не новим вибором, у Росії я також допомагала українським біженцям.
Для мене це історія не про провину і відповідальність, для цієї рефлексії час прийде потім, а про служіння ідеалам гуманізму, в які я вірю.
І вірю в них не тільки я, ніде не зустрічала так багато людей, яких рада вважати соратниками, як серед політичних мігрантів у Тбілісі. Зараз через зайнятість в інших проєктах я не можу видавати медикаменти на майданчику, тож переключаюся на онлайн завдання.
Пам’ятаю багатьох, хто приходив, і з ким розмовляла в чаті чи телефоном. Іноді якісь деталі особистих історій можуть “тригернути”, але тримати обличчя виходить. Найскладніше – це не мати можливості допомогти всім так, як треба.
Пам’ятаю жінку, може ровесницю моєї бабусі, у якої зламався телефон, через це вона приходила на майданчик дізнатися про статус заявки. Живе в Тбілісі одна. Скинулися і вручили їй кнопкову Нокію, тепер вона на зв’язку.
3 квітня 2023 року
